| всі ці фактори знаходяться у надбудовчі (політичні, релігійні…) Економічна теорія: предмет і метод
1.Поняття економіки. Продуктивні сили та виробничі відносини.
2. Предмет курсу «Основи економічних теорій”, його відмінність від «Економіки”.
3. Мікро- і макро- економічний аналіз.
4. Мета і функції економічної теорії. Економічна теорія – наукова основа економічної політики.
5. Основні фактори суспільного виробництва, їх взаємозв’язок.
Поняття економіка походить від грецького oeconomia=ocioc (дім), (ар істот) nomos (закон) – мистецтво ведення домашнього господарства.
Сьогодні економіка вживається:
як назва господарства (мікроекономіка – підприємства
макроекономіка – країни
світова – господарство всіх країн світу).
як назва науки.
Економічна теорія – основа всіх інших економічних наук.
В широкому плані економікою називають сферу діяльності людей, в якій відбуваються ВРОС – основні фази суспільного виробництва:
виробництво;
розподіл;
обмін;
споживання
життєвих благ.
Економіка є основою життя суспільства.
Спільні риси суспільного виробництва на всіх етапах його розвитку, характеризує поняття спосіб виробництва.
Спосіб виробництва – єдність продуктивних сил і виробничих відносин.
Спосіб виробництва
Технічна сторона Суспільна сторона
Продуктивні сили суспільства Виробничі відносини
Р.с. З.в. Н.ф. соц.екон. тех..ек. орган.ек.
засоби праці предмет праці всі інші неекономічні відносини є
всі ці фактори знаходяться у надбудовчі (політичні, релігійні…)
розвитку та взаємо з’язку
Продуктивні сили суспільства – сукупність всіх факторів, які приймають участь у виробництві.
1) робоча сила є основним фактором виробництва
р.с. – здатність людини до праці, сукупність фізичних і духовних здібностей людини.
2) засоби виробництва є матеріальним фактором
з.в. – сукупність засобів і предметів праці.
Засоби праці – те, за допомогою чого виробляється продукт (будівлі, споруди, машини, механізм, обладнання…)
Предмети праці – те, з чого виробляється продукт (використовується одноразово); (сировина, матеріали, паливо, напівфабрикати, електроенергія).
3) не речовий фактор – науковий фактор.
Виробничі відносини – це відносини між людьми в процесі ВРОС.
Їх структура:
Соціально економічні – залежать від форми власності на засоби виробництва.
Від неї залежить суспільний характер способу виробництва (первісно общинний, рабовласницький, феодальний…)
Техніко-економічний – відносини, що залежать від рівня розвитку техніки (ручне виробництво, механізоване, автоматизоване…)
Організаційно-економічне – залежить від методів ведення виробництва (кооперування, комбінування…)
Сукупність виробничих відносин даного суспільства утворює його економічний базис.
Суспільно Економічна Формація – більш широке поняття яке характеризує суспільство.
Предмет курсу економічна теорія – суспільна наука, вона виникла в буржуазному суспільстві в результаті пошуку відповідей на питання «від чого залежить багатство нації?” спочатку вона розвивалася під назвою – політична економія.
1615р. Монкреть’єн «Трактат про політичну економію.”
Основні школи політичної економії CVI -I XIX ст..
Меркантилізм –вважали джерелом багатства суспільства сферу обміну товарів (к. XVI – XVII ст..). Предмет – торгівля.
Фізіократія – (влада природи XVIII – XVII ). Предмет вивчення – сільське господарство.
Класична – (XVIII – XIX ст..) А. Смітт, Д. Рікардо;
1776р. «дослідження про природу і причини багатства народу”
А. Смітт
Предмет – всі галузі сфери виробництва.
Марксистська (1877 р.”Капитал” К. Маркс) предмет соц. Екон.
В XX ст.. – Неокласична школа, «економікс” 1895 р. «Принципи економікс” А. Маршалл
Таким чином політекономія та економікс – це два напрямки економічної теорії.
Політична економія – перш за все соціально-економічні відносини, тобто відносини власників. Тут переважає соціально-політичний підхід до аналізу економічних явищ.
Економікс – її предметом є відносини з приводу ефективного використання, обмежених виробничих ресурсів. Тут відсутній соціально-політичний підхід при аналізі виробництва.
Економікс – теорія ефективного розвитку ринкової економії. Вона вирішує основні питання господарювання в будь-якій економічній системі:
1) Що виробляти?
2) Як виробляти?
3) Для кого виробляти?
Таким чином предмет економічної теорії є ефективне господарювання з метою задоволення людських потреб. Вона вивчає закони розвитку економіки «ВРОС”.
Економічні закони – виражають найбільш суттєві, стійкі внутрішні зв’язки в економічних процесах. Вони виражаються за допомогою економічних категорій.
Сучасна економічна теорія включає два розділи:
мікро та –макро економіку.
Мікроекономіка – вивчає поведінку окремих економічних суб’єктів, індивідів, підприємств.
Мета – вивчення факторів, які впливають на ефективність роботи одного підприємства.
Категорії – собівартість, прибуток, рентабельність…
Макроекономіка – вивчає економіку країни як цілісність.
Мета – досягнення рівноваги, ефективності, економічного зростання в країні вцілому.
Категорії – ССП, інфляція, інвестиції, державний бюджет, економічний цикл.
Функції економічної теорії.
Пізнавальна – вивчає глибинні зв’язки в економічних процесах (гносеологія).
Прогностична – прогнози на майбутній розвиток економіки.
Світоглядна – формує новий тип економічного мислення.
Практична – на основі економічної теорії розробляється економічна політика.
Економічна політика – це система практичних заходів, які повинні бути втілені в життя.
Мікрополітика – політика кожного окремого підприємства.
Макрополітика – політика країни.
Складові частини економічної політики:
Економічна стратегія (15 – 20 років).
Економічна тактика (1 – 5 років).
Суспільне виробництво та його результати.
НТП та НТР та її наслідки.
Результативні показники суспільного виробництва.
Економічна та соціальна ефективність суспільного виробництва.
НТП, НТР
В процесах розвитку виробництва змінюється його технічна будова – відбувається розвиток засобів праці і робочі функції переміщується від людини до машини.
В XX ст. Починається НТП.
НТП – поступальний, взаємопов’язаний розвиток науки і техніки.
Форми НТП:
еволюційна – поступове, часткове вдосконалення традицій техніки.
революційна – перехід до принципово нової техніки на базі наукових відкриттів.
Суть НТР – це стрибок в розвитку продуктивної сили, тобто її перехід до якісно нового стану.
Сучасна НТР почалася в середині XX ст. (космос, атом).
Характерні риси НТР:
наука стала продуктивною силою суспільства;
відбулися корінні зміни в техніці;
вдосконалення технології та предмету праці;
корінні зміни робочої сили (кваліфікація);
революція в системі управління, організації виробництва;
революція в засобах зв’язку та передачі інформації.
Таким чином НТР викликало корінні зміни у всіх факторах виробництва.
Результативні показники суспільного виробництва:
Результатом поєднання факторів виробництва є створення продукту.
В макроекономіці – це ССП і національне багатство країни.
Сукупний суспільний продукт (ССП):
I. sinly.ru Сукупний суспільний продукт – сукупність життєвих благ створених в країні за один рік.
Натуральний склад ССП
ССП
у переробку у виробництво
засоби виробництва предмет споживання
предмет праці засоби праці кінцевий продукт
Елементи ССП (з т. з. споживання):
- проміжний продукт – це частина ССП, яка на протязі року поступила в подальшу
переробку – це предмет праці;
– кінцевий продукт – це частина ССП, яка в готовому вигляді поступає в кінцеве
споживання або виробництво, або населення – станки, будівлі,
устаткування, одяг, взуття = засобам прці + предмет праці.
Показники ССП
Валовий суспільний продукт – це сума виробленої за рік валової продукції всіх галузей матеріального виробництво (тут – повторний рахунок проміжного продукту).
Тому, для визначення реальних результативних показників визначається валовий внутрішній продукт (ВВП) – це кінцеві блага (товар, послуги), які вироблені та реалізовані за один рік в середині країни (вони купуються для споживання).
Валовий національний продукт – відрізняють від ВВП на частину, яка виробляється за кордоном.
II. Національне багатство (НБ) – це сукупність всіх благ накопичених в країні, а також природні ресурси, досвід, знання, досягнення культури (людина).
Економічна та соціальна ефективність суспільного виробництва.
Поняття „ефективність” означає – результативність, тобто показує якою ціною отриманий результат.
Ефективність – вимірюється співвідношенням результатів і затрат.
Ефективність=результативн>істьзатрати=це фактори виробництва
= ССП/фактори виробництва.
Ріст ефективності означає більший результат при менших затратах. Крім загального показника ефективності визначають ефективність окремих факторів виробництва.
ефективність робочої сили – показник продуктивності праці:
ПП=продукт/робочий час
ефективність засобів праці – показник фондовіддачі:
Фондовіддача=продукт/засо>би праці
ефективність предметів праці – показник матеріалоємності:
Матеріалоємність=предмет праці/кількість продукту
Покращання економічних показників не завжди відображає соціальну ефективність виробництва.
Соціальна ефективність – відповідність результатів виробництва інтересам окремої людини, задоволенню її потреб.
Виробництво заради виробництва – безглуздя.
Виробництво повинно мати гуманістичну спрямованість, і головним критерієм є те, наскільки вона забезпечує потреби людини та підвищення рівня життя.
Тому, крім економічних, важливі соціальні показники ефективності:
питома вага предметів споживання в СПП (70%);
показники рівня життя – забезпечення житлом, освіта, умови праці, відпочинок…
Економічні відносини власності.
Поняття власності. Об’єкти та суб’єкти власності.
Сучасні форми власності. Еволюція відносин власності в Україні.
Власність – економічне поняття, яке виражає відносини між людьми з приводу присвоєння ними життєвих благ.
Розрізняють три ступеня привласнення:
володіння;
розпорядження;
використання.
Економічні відносини власності є визначальними (базисними) по відношенню до юридичних відносин.
Юридичне право власності – узаконює реально існуючі відносини власності і захищає право власності.
Способи закріплення цих прав крім юридичних норм можуть бути: мораль, релігія, сила, звичаї, традиції.
В Україні прийнято закон „Про власність”.
В економічному плані власність є складною системою виробничих відносин: відносини власності визначають
- в чиїх інтересах ведеться виробництво;
- формують зацікавленість у ефективному використанні ресурсів.
Об’єктами власності можуть бути: робоча сила, всі фактори виробництва, живі істоти, результати виробництва.
Суб’єкти власності – одна особа, колектив, все суспільство.
В залежності від суб’єктів власності розрізняють такі типи власності:
Приватна (індивідуальна) – це привласнення засобів виробництва окремими особами які протистоять один одному як відособлені господарі і використовують їх у своїх інтересах.
Суспільна – спільне привласн6ення засобів виробництва і результатів виробництва використання їх у суспільних інтересах.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції (ВЖСР) відбувається усуспільнення засобів виробництва шляхом націоналізації приватної власності – в результаті чого найбільше питомої ваги досягла державна власність.
У відповідності до закону „Про власність” існують три основні форми власності:
1. індивідуальна (власність громадян)
приватна особиста
трудова нетрудова (підприємницька)
суспільна
колективна (кооперативна, акціонерна)
державна
В Україні існувала командно-адміністративна економіка з централізованим управлінням держави. Державними власностями.
Сьогодні в Україні відбувається встановлення змішаної ринкової економіки. В ній в рівних економічних умовах будуть конкурувати між собою підприємства різних форм власності.
На практиці людина відчуває себе власником, коли вона розпоряджається сама, а не виконує чиїсь накази, коли вона зацікавлена в покращенні своїх результатів праці.
Чим більше в суспільстві реальних власників – тим більш воно стабільніше. Успіх економічної реформи в Україні залежить від перетворення людей на реальних власників.
Основою економічної реформи є зміни відносин власності.
Основний напрямок – роздержавлення і приватизація приватних підприємств.
У суспільно-індустріальних технологій – основа матеріал.
У майбутньому суспільстві – інтелектуальна.
Натуральне виробництво.
Товарне виробництво.
Форми суспільного виробництва: натуральне, товарне господарство.
Товарне виробництво: ознаки, умови існування, історичні види.
Товар та його властивості.
Величина вартості товару. Продуктивність та інтенсивність праці.
Закон вартості та роль в товарному виробництві.
Виникнення, суть та функції грошей.
Закон грошового обігу. Суть та наслідки інфляції.
Господарство
Натуральне Товарне
Ознаки: замкнуте Ознаки: продукт поставлений в обмін
відсутній обмін продукт стає товаром
продукт не є товаром стихійний характер виробництва
(просте товарне виробництво)
примітивна техніка примітивна власність з/в
(підприємницьке товарне
виробництво)
низька продуктивність праці конкуренція
обмін
Т – Т Т – Г – Т
Натуральне – це виробництво продуктів для внутрішнього споживання.
Товарне – виробництво не для внутрішнього, а спеціально для обміну.
Умови існування товарного виробництва:
1. суспільний поділ праці;
2. економічна відокремленість виробників, як засобів власників засобів виробництва.
Історичні види товарного виробництва:
Просте – базується на особистій праці власника засобів виробництва (селяни…) Т – Г – Т
Підприємницький – таке товарне виробництво, яке базується на використанні найманої праці (робоча сила стає товаром, а гроші – капіталом Г – Т – Г) загальна формула капіталу.
Структура капіталу
К=С+V
С – постійний капітал, який затрачений на купівлю засобів виробництва;
V – Змінний капітал, який затрачений на купівлю робочої сили.
Товар – це продукт праці, який задовольняє суспільні потреби і поступає у споживання через обмін.
Властивості товару
Т
Споживна вартість Вартість
Закон вартості Предмет споживання
Споживна вартість – корисність товару, його властивість задовольняти потреби людей.
Основою обміну товарів є їх вартість.
Вартість – суспільно необхідна праця, яка затрачена на використання товару і проявляється в обміні (на ринку).
Величина суспільної вартості товару (формується на ринку) вимірюється суспільно-необхідним робочим часом (СНРЧ).
СНРЧ – середній час, який витрачає на виробництво даного товару більшість товаровиробників при середніх нормальних умовах виробництва.
Величина вартості товару залежить:
оберненопропорційно від продуктивності праці (при підвищення продуктивності вартості 1т зменшується прямопропорційно) шлях НТП.
прямопропорційно від інтенсивності праці (підвищення інтенсивності праці рівнозначне подовженню робочого часу).
складність праці (більш складна праця створює більшу вартість ніж проста праця).
Закон вартості (осн. Закон товарного виробництва).
Суть: виробництво та обмін товарів здійснюється на основі їх вартості (СНРЧ) – на ринку відбувається еквівалентний обмін (обмін рівних вартостей).
Роль: він стихійно регулює товарне виробництво (через коливання ринкових цін навколо вартості).
Він стимулює розвиток товарного виробництва шляхом введення НТП, його дія, призводить до майнового розвитку розшарування товару виробників (збагачення одних і розорення інших).
Виникнення грошей відбувається стихійно, в процесі розвитку обміну товарів.
Гроші – особливий товар, який відіграє роль загального еквіваленту (загальної вартості). Функції грошей
гроші, як міра вартості (тобто засіб стихійного вимірювання СНРЧ)
Ціна – грошовий вираз вартості товару.
гроші, як засіб платежу;
гроші, як засіб обігу товару (Т – Г –Т);
гроші, як засіб нагромадження (накопичення);
світові гроші.
Закони грошового обміну.
Суть та наслідки інфляції.
Грошовий обіг – рух грошей в народному господарстві в якості засобу обігу та засоби платежу.
Види грошового обігу:
металеві гроші – повноцінні;
неповноцінні:
кредитні гроші – (векселя, чеки);
паперові гроші – (готівка, депозити, розрахунки…).
Паперові гроші – є знаками золота, які замінили його в обігу.
Закон обігу паперових грошей:
КГ=СЦТ/0; КГ*Т
КГ – кількість грошей в обігу;
СЦТ – сума цін товарів;
0 – кількість оборотів грошової одиниці.
З врахуванням всіх функцій грошей:
КГ=СЦТ-К+П-В/0;
К – сума цін товарів проданих в кредит;
П – платежі за якими настав термін сплати;
В – взаємопогасаючі платежі, без використання грошей.
Кількість металевих грошей регулюється автоматично, а кількість паперових грошей регулюється державою. Бо вона повинна відповідати тій кількості золота, яка реально повинна обертатися в країні.
В результаті недотримання рівноваги товарно-грошової маси наступає інфляція.
КГ*О=СЦТ
Інфляція – переповнення каналів грошового обігу знеціненими паперовими грошима.
Причини інфляції:
диспропорції в народному господарстві;
дефіцит товарів;
надмірна грошова емісія;
великі дотації збитковим державним підприємствам.
Наслідки інфляції:
низька ефективність економіки;
економічний етап;
розвиток тіньової економіки;
падіння рівня життя населення.
Заходи боротьби з інфляцією:
розвиток виробництва товарів (імпорт);
грамотна грошова політика;
податкова реформа.
Ринок. Ринкова економіка.
1. Ринок. Суть, функції та основні риси.
2. Механізм функціонування ринку.
3. Конкуренція та її значення.
4. Монополія: суть, причини виникнення, вплив на економіку.
5. Види ринків.
6. Ключові проблеми формування ринку в Україні.
А) Ринок – суть економічних відносин з приводу купівлі, продажу товарів (це сфера обміну товарів). Суб’єктам ринкових відносин є покупці і продавці.
Б) Ринок – економічний простір на якому відбувається обмін товарів (місцевий, регіональний, національний, світовий).
Функції ринку:
Регулююча – ринкові ціни регулюють обсяги виробництва товарів.
Стимулююча – стимулює зменшення затрат робочого часу на виробництво товару
шляхом введення НТП.
Контролююча – ринок сприяє розподілу ресурсів між галузями і розподілу доходів
у суспільстві.
Інформаційна – несе інформацію про стан справ в економіці.
З точки зору механізму 3 типи господарювання економічних систем.
Основні риси ринкової економіки відрізняються від командної.
Командна
Економічними процесами керує „видима рука” (централізоване рішення)
державна власність;
централізоване управління;
планове централізоване управління, виробництво, розподіл.
Ринкова
Економічними процесами керує „невидима рука” (децентралізовані рішення)
приватна (юридична власність);
свобода вибору (освітня вигода);
ціновий механізм (КБ);
обмежена роль у ряду (регламентується економічними методами).
Вона відрізняється по способу вирішення основних економічних питань:
Що робити? Як виробляти? Для кого?
Атрибути системи – ліберальна система керується „невидимою системою”.
Атрибути системи назвав ті економічні сили, які сьогодні ми називаємо пропорцією і попитом.
Атрибути ринкового механізму
1. попит
2. пропозиція
3. ринкова ціна.
4. конкуренція.
Попит – платоспроможна потреба в товарі (сума грошей, які покупці можуть та хочуть заплатити за товар).
Фактори, які впливають на попит:
число споживачів на ринку;
їх смаки;
грошові доходи;
ціна на супутні товари;
мода.
Закони попиту: виражає оберненопропорційну залежність між ціною товару та попитом на нього.
При падінні цін зростає попит на товари.
Еластичний – невеликі зміни в цінах ведуть до значних змін цін товарів, що купуються.
Пропозиція – це кількість товарів по невеликим цінам, яку виробники готові продати (в певний час, в певному місці).
Фактори, які впливають на пропозицію:
число продавців;
ціни на ресурси;
технології виробництва;
податки, дотації.
Закон пропозиції – виражає прямий зв’язок між ціною та величиною пропозиції, з підвищенням цін обсяг пропозиції зростає.
Ринкова кон’юктура – це економічна ситуація на ринку, яка характеризується співвідношенням попиту та пропозиції.
По ступеню насиченості товарів
врівноважений дефіцитний надлишковий
Ринкова ціна – ринкова сума грошей, яку одержують за проданий товар (ціна рівноваги – між попитом та пропозицією, при якій товари і послуги будуть продані: при такій ціні кількість товарів, які виробники готові продати = кількості товарів, які споживачі можуть та хочуть купити).
Ринкова ціна може бути >, =, < ціни рівноваги
Фактори ціноутворення:
СНРЧ;
Кон’юктура товару;
Корисність.
Механізм функціонування ринкової економіки відрізняється від механізму командної економіки.
Ринок – це механізм, який не підлягає командам (основне питання господарювання тут вирішує не план, а цільова сума).
Ціновий механізм:
1. рівноважний ринок: попит=пропозиція ц=в;
2. дефіцитний ринок: попит>пропозиції ц>в;
3. надлишковий ринок: попит
|